Покривні культури – не данина моді, а вимога часу
Сидерати, вони ж зелені добрива/ покривні культури актуальні на сьогодні як ніколи, адже ціни на мінеральні добрива продовжують йти все в гору та вгору.
Покривна культура – це будь яка рослина з метою покриття ґрунту, не для збору врожаю. Хоча основною перевагою висіву сидератів є скорочення водного стоку та ерозії ґрунту, вони забезпечують безліч й інших функцій: підвищену структурну стійкість ґрунту, збереження вологи, збільшення мікробної популяції, збереження поживних речовин. Зелені добрива використовують для забезпечення ґрунту поживними та органічними речовинами, його захисту від хвороб, шкідників, нематод та покращення його якості. Завдяки своїм численним корисним властивостям, покривні культури можуть широко використовуватись у сучасних системах землеробства.
Покривні культури широко застосовують, включаючи до сівозмін. Сидерати можна використовувати як добрива, мульчу, проміжні культури, медоноси та для отримання кормів.
Висівати сидерати потрібно одразу після збирання врожаю. Так можна краще використати вегетаційний період, вологу, що є у ґрунті, досягти пригнічення падалиці.
Сидерати – рослини, що швидко набирають зелену масу. Їх скошують і заорюють у ґрунт або залишають на його поверхні для захисту верхнього шару; коріння сидератів, розташоване в землі, перегниваючи, служить збагаченню ґрунту. Рослини з потужною надземною частиною пригнічують ріст бур’яну і захищають верхній шар ґрунту від сонячних променів. Розвинене коріння сидератів не дозволяє бур’янами повноцінно живитися, крім того, воно добре розпушує землю, а після відмирання покращує водопроникність, водоутримуючу здатність та аерацію ґрунту. Культури з стрижневими кореневими системами успішно проникають крізь ущільнені шари ґрунту і руйнують підплужну підошву природним шляхом.
Використовують як ранні сидерати рослини з родин капустяні і складноцвіті. Капустяні культури (біла, жовта гірчиця, олійна редька, ріпак) та гречка в якості сидератів використовують для збагачення ґрунту фосфором і сіркою: вони вивільняють недоступні форми речовин – розщеплюють важкорозчинні сполуки фосфору, калію та інших поживних елементів в ґрунті. Подальша культура отримує живлення не з мінеральних добрив, а з ґрунту в легкодоступному вигляді.
Зі швидко зростаючих холодостійких злакових теж виходять відмінні сидерати для ділянки. З метою накопичення рослинних залишків висіваються культури з тривалим періодом розкладання пожнивних залишків (жито, овес, ячмінь, кукурудза, просо, сорго). Також злакові сидерати стануть в нагоді, якщо треба збільшити кількість калію в ґрунті, для пригнічення бур’янів, розпушення землі.
Ще одна корисна функція покривних культур: розселення мікоризи – створення сприятливого середовища для зростання і розвитку мікоризи. Ці гриби обмінюють всередині клітин коренів рослини здобуті з ґрунту поживні речовини на вуглець, отриманий в ході фотосинтезу. Наслідком є ??поліпшення режиму живлення рослин. Для цього слід висівати жито, тритикале, вику, льон, кукурудзу та інші зернові культури. Капустяні культури, навпаки, не сприяють розвитку мікоризи.
Головна перевага вирощування сидератів полягає в природному процесі, який безпечно відновлює виснажену землю всього за кілька місяців. Крім того, зелену частину таких культур можна скосити і використовувати як мульчу. В цьому процесі є всього одна засторога – потрібно скосити сидерати до або під час цвітіння, інакше вони можуть засмітити ділянку своїм насінням.
провідний інспектор відділу контролю у сфері насінництва
та розсадництва Управління фітосанітарної безпеки
ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області
Нечитайло А. І.
