Інформує провідний спеціаліст відділу відділу фітосанітарної безпеки Миргородського районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області : ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ
У другій половині літа температура повітря, вологість ґрунту та кількість сонячного випромінювання є сприятливими для розвитку рослин, але повністю ними не використовуються. Поле, як правило, пустує, заростає бур’янами, підсилюється водна та вітрова ерозія ґрунту. Після збору врожаю багатьох культур можливо отримати додаткову продукцію. Для цього використовують проміжні культури. Вони зростають у літній, осінній і ранньовесняний періоди. Проміжні культури можуть бути як ярими, так і озимими. Ярі проміжні культури, у свою чергу, можуть бути післяжнивними (пожнивними), післяукісними й підсівними. За продуктивністю найурожайнішими вважаються озимі проміжні посіви, після них – післяукісні, післяжнивні та підсівні.
Післяжнивні культури – це рослини, які висівають після збору врожаю озимих і деяких ярих зернових культур, ранніх картоплі, капусти та інших овочів. Висівають олійну редьку, білу гірчицю, горох, ярі вику, ріпак та жито, суданську траву, фацелію тощо. Післяжнивні культури збирають восени, а тому вони є добрими попередниками ярих культур.
Після збору озимих ячменю та ріпаку, ранніх картоплі та капусти можна отримати гарний врожай зеленої маси кукурудзи, суданської трави, соняшнику, фацелії та їх сумішок з бобовими, насамперед з горохом та ярою викою, а також гречки на зерно. Після збору ярих зернових найвищі врожаї зеленої маси забезпечують більш швидкорослі й холодовитривалі культури – гірчиця біла, редька олійна, а також озимі зернові .
Післяукісні культури висівають після зібраних на сіно чи зелений корм вико-вівсяних, горохо-вівсяних сумішок, а також покосу зріджених багаторічних злакових. В умовах нашої області найоптимальнішим буде обрати холодостійкі культури, наприклад гірчицю білу, редьку олійну і ріпак, вони забезпечать щедрий врожай зеленої маси. На супісках варто надати перевагу кукурудзі, соняшнику та їх сумішкам з гірчицею, олійною редькою, горохом. В багатьох випадках також можна висіяти гречку на зерно.
Підсівні культури висівають навесні під покрив основних озимих і ярих культур. Підсівні культури інтенсивно розвиваються після збирання основної культури і наприкінці літа, восени або наступної весни дають урожай. Під час росту під покривом основної культури, вони повинні бути тіневитривалими, повільно розвиватися, використовувати мало вологи і поживних речовин з ґрунту, щоб не пригнічувати покривної. Дуже важливо підібрати сумісні між собою покривну і підсівну культури.
Наприклад. Добрими покривними культурами є озимий ячмінь та горох, під які підсівають буркун, конюшину лучну і гібридну, суданську траву, сорго, люцерну, еспарцет, тощо.
Озимі проміжні культури сіють наприкінці літа, вони ростуть та розвиваються в осінній і ранньовесняний періоди. Як проміжні найчастіше вирощують озимі капустяні (ріпак, суріпиця) та вику. Для них добрими попередниками є багаторічні бобові трави, удобрена рання картопля, горох, зернові, що висівали після удобрених попередників, вико-вівсяна сумішка, дещо гіршими – озимі зернові. Серед останніх найпридатніший ячмінь, бо він першим звільняє поле.
Озимі злакові культури, які менш вибагливі до ґрунту і висіваються пізніше, можна вирощувати після попередників, що пізніше звільняють поле, і на менш родючих землях, але після удобреного попередника. У ранні фази вегетації озимі проміжні культури добре облистнені, містять більше протеїну, каротину, незамінних амінокислот і менше клітковини. З віком озимі проміжні посіви збільшують урожай зеленої маси, але їх кормова якість зменшується. Добрими проміжними культурами є озиме жито та тритикале, оскільки є стійкими, витримують осіннє випасання, після чого рано навесні швидко відростають і дають урожай зеленої маси.
Найпридатніші попередники для жита і пшениці на зелений корм – кукурудза на зелений корм і силос, горох, багаторічні й однорічні трави, рання картопля, ріпак. Добрим попередником може бути і соняшник. Невелика домішка його падалиці в зеленій масі пшениці чи жита або в їхніх сумішках з іншими культурами не погіршить якості кормів. Часто висівають озиме жито на зелений корм після озимих пшениці, жита, ячменю на зерно, особливо перед сівбою пізніх ярих – курурудзи на зелений корм і силос, однорічних трав та проса.
Досвід використання проміжних культур можна взяти на замітку і городникам. Після збору врожаю редиски, овочевого горошку та зелені у червні-липні можна висадити розсаду цвітної та пекінської капусти, броколі, кейл (листової капусти). Після збору цибулі та часнику можна посіяти зелень (кріп, петрушку, салат, шпинат, коріандр, руколу), ранньостиглі сорти огірків, а також літні та зимові сорти редьки, ріпу, дайкон, чорну редьку. Після збору врожаю літніх овочів ділянку в багатьох випадках можна сидератами – люцерною, білою гірчицею, ріпаком, фацелією, викою.
Проміжні культури в сівозмінах допомагають боротися з бур’янами, шкідниками і хворобами. Бур’яни знищуються під час обробітку ґрунту, а також пригнічуються проміжними посівами і скошуються до фази плодоношення. Близько половини органіки у вигляді коренів і стерньових решток залишається у ґрунтi й розкладається на поживні речовини, а тому вирощування проміжних культур поліпшує структуру і склад орного шару. Ґрунти з достатнім запасом органічної речовини є більш стійкими до стресових кліматичних умов. Під проміжними посівами бобових ґрунт збагачується азотом; гречка, гірчиця біла використовують з ґрунту важкорозчинні фосфорні добрива. Тому два врожаї за рік хоч і виносять з ґрунту більше поживних речовин, ніж один, але за правильного розподілу добрив підвищують урожай наступної культури сівозміни і родючість ґрунту. У вузькоспеціалізованих сівозмінах проміжні культури послаблюють негативні наслідки повторних посівів. Особливо цінним є вирощування як проміжної культури фацелії, адже вона не має спільних з більшістю сільськогосподарських культур шкідників і хвороб, а тому сприяє «оздоровленню» ґрунту, а також є гарним медоносом.
Провідний спеціаліст відділу
відділу фітосанітарної безпеки
Миргородського районного управління
ГУ Держпродспоживслужби в
Полтавській області В.В.Щербак
