Зберігання зерна переваги і недоліки різних типів зерносховищ
Сьогодні в нашій державі внаслідок проблем із зерновою логістикою і відсутністю достатньої кількості елеваторних потужностей виникає потреба в використанні зерносховищ. Це стосується як великих зернових холдингів, так і сільгоспвиробників, у тому числі фермерів. Також однією з причин використання власних зерносховищ є і намагання сільгоспвиробників зменшити витрати на послуги зі зберігання зерна у сторонніх зерносховищах.
Зберігання зерна – це складний процес, який вимагає використання досконалих, надійних систем автоматизації зберігання. Забезпечити незмінність кількісних і якісних показників зерна при тривалому зберіганні можливо лише у спеціально пристосованих для цього зерносховищах.
Технологічні процеси, пов'язані з використанням зерносховищ (завантаження, вивантаження, доробка) повинні бути повністю автоматизовані та механізовані із використанням як стаціонарних, так і пересувних агрегатів, і з максимальним застосуванням принципу самопливу зерна.
Зерносховища класифікують за багатьма ознаками, найважливішими з яких є: період зберігання (тимчасовий чи тривалий); конструкційні особливості (навіси, склади, елеватори тощо); види операцій, які в них проводять (лише зберігання чи зберігання й обробка); ступінь механізації (механізовані, напівмеханізовані, немеханізовані); наявність і тип установок для активного вентилювання насіння (канальна, підлогова, переносна та ін.).
Зерносховище може бути відкритим або закритим. Зберігання зерна у відкритих зерносховищах доречне для свіжого врожаю, а у закритих – для тривалого зберігання зернової маси без зміни якісних показників. У цьому випадку застосовуються склади підлогового типу або ж силоси.
В Україні є зерносховища таких типів:
- зернові склади з горизонтальними або похилими підлогами, зокрема сучасні підлогові зерносховища з металоконструкцій (ангари);
- залізобетонні старі і нові елеватори з металевими силоcами.
Альтернативним варіантом також може бути зберігання зерна у поліетиленових рукавах безпосередньо на полях сільгоспвиробників. Суть технології полягає в тому, що сухе зерно завантажують у поліетиленові мішки, які в міру заповнення розтягуються, їх складають на майданчику у формі рукава. Завантажені зерном мішки герметично закривають, через деякий час склад повітря в них набуває певних змін, що веде до самоконсервування зернової маси.
Розглянемо детальніше кожен із типів зерносховищ, їх переваги та недоліки.
Концепція майбутнього зерносховища повинна передбачати комплексну відповідь на потенційні загрози і для зерна, і для самої конструкції.
Передусім вибір способу зберігання зерна для сільгоспвиробників залежить від обсягів вирощеного врожаю, терміну зберігання і бюджету.
Зернові склади з горизонтальними або похилими підлогами
Склади для зберігання зерна являють собою одноповерхові приміщення з горизонтальними або ж похилими підлогами. Стіни можуть бути виконані з цегли, каменю або ж залізобетону. Зерно у складах такого типу зберігається насипом на підлозі або ж у засіках. Зернові склади бувають механізованими та немеханізованими. У немеханізованих зерносховищах переміщення і відпуск зерна здійснюють із використанням пересувних і самохідних агрегатів. Механізовані склади можуть бути побудовані як із горизонтальними, так і з похилими підлогами. Ці склади оснащують верхніми (завантажувальними) і нижніми (розвантажувальними) стаціонарними стрічковими транспортерами і норіями. Більшість сучасних типових проектів зерносховищ передбачають наявність стаціонарних засобів механізації для проведення завантажувально-розвантажувальних і транспортних робіт, установки для активного вентилювання.
Гранично допустима висота насипу в складах визначається технічним станом і видом складу, станом зерна, його цільовим призначенням. Крім того, враховується термін зберігання зерна.
До переваг зернових складів із підлоговим типом зберігання відносять:
- можливість окремого зберігання невеликих партій зерна, оскільки підлоговий склад за допомогою мобільних або розбірних перегородок можна зонувати на кілька окремих відсіків, у яких зберігати зерно залежно від культури чи класу без побоювань їх змішати;
- можливість працювати і з дрібнонасіннєвими культурами, зберігати які у великих силосних місткостях немає жодного сенсу. На елеваторах із залізобетонними або металевими силосами працювати краще переважно з масовими культурами – ячменем, пшеницею, житом. Складніше – приймати просо, овес, сорго, сочевицю. У цьому випадку переваги підлогових сховищ визнають беззаперечними;
- склад наземний найбільш ефективна споруда як для зберігання зерна, яке легко травмується, так і для насіння, шротів. Зерно в такому сховищі можна зберігати як насипом, так і в тарі.
До недоліків зернових складів із підлоговим типом зберігання відносять:
- відсутність повної автоматизації технологічних процесів (завантаження, вивантаження і вентилювання);
- завантаження і вивантаження зерна у підлоговому складі обходиться значно дорожче, ніж у силосі. При здійсненні цих операцій використовують ковшово-шнековий навантажувач, зернокидач або стрічкові транспортери. Роботи з підгортання зерна виконують вручну, а це додаткові витрати на заробітну плату персоналу, пальне, амортизацію та ремонт технологічного устаткування;
- ускладнення контролю та відстеження зміни якісних характеристик зернової маси впродовж зберігання (температури, вологості та зараженості шкідниками);
- низький коефіцієнт використання виробничої території підприємства, тобто зерновий склад підлогового зберігання не підходить для тих підприємств, які мають обмежену територію. Для порівняння: на майданчику, необхідному для будівництва складу для зберігання 5,5 тис. тонн зерна, можна розмістити три металеві силоси загальною місткістю зберігання 15 тис. тонн.
Завдяки новим технологіям будівництво підлогових сховищ не втрачає своєї актуальності. Нові підлогові металеві ангари для зберігання зерна із твердим бетонним покриттям є більш бюджетним і ефективними. Наприклад, на терміналі «Нептун» у порту ТІС побудований найбільший у Європі склад підлогового зберігання зерна місткістю 130 тис. тонн. Площа складу дорівнює двом футбольним полям. При цьому витрати на 1 тонну зберігання зерна значно нижчі.
Якщо зберігати зерно треба, а коштів на зведення сучасного технологічного сховища поки що немає, обирають традиційний склад підлогового типу зберігання. До того ж побудувати його можна швидше, і для цього не потрібен складний монтаж.
Елеватори із залізобетонними і металевими силосами
Силоси призначені для надійного тривалого зберігання очищеного зерна із середньою вологістю від 8 до 14% і є найбільш поширеними спорудами для зберігання зерна в Україні. Такі зерносховища належать до високотехнологічних варіантів зберігання зерна різних культур. Силосні корпуси залізобетонних елеваторів зазвичай мають силоси круглого або квадратного перетину. В Україні з’являється дедалі більше зерносховищ із циліндричних металевих силосів. Останнім часом їх кількість безупинно зростає, враховуючи прагнення багатьох аграріїв налагодити самостійну доробку та зберігання врожаю.
Переваги зберігання зерна в залізобетонних та металевих силосах:
- основною перевагою сучасного елеваторного підприємства є швидкість роботи, можливість робити кілька обертів обсягу зберігання за сезон;
- можливість на обмеженій території зберігати більшу кількість зерна;
- змога оперативно будувати сховища в нових місцях, найбільш сприятливих для операцій із зерном;
- механізація завантажувально-розвантажувальних робіт;
- автоматизація контролю за режимами зберігання зерна (температури та якості зерна);
- надійний захист від птахів і гризунів внаслідок можливості герметизації силосів – більш ефективне знезараження зерна й дезінсекція конструкцій силоса;
- більша технологічна мобільність проведення операцій з оздоровлення зерна;
- надійність і тривалість зберігання зерна у металевих силосах можна підвищити за рахунок його спеціального термозахисту. За такого удосконалення температура у сховищі є більш постійною і незалежною від зовнішніх атмосферних коливань, що позитивно впливає на тривалість зберігання і якість зерна.
Найефективнішими і найрентабельнішими для зберігання зерна є вентильовані металеві або залізобетонні силоси, оскільки зберігання збіжжя в зерносховищі з ефективною системою аерації і термометрії убезпечує зерно від псування внаслідок його самозігрівання.
Недоліки зберігання зерна в металевих силосах:
- висока теплопровідність стін і покрівлі, що може викликати коливання температури всередині силоса і конденсацію вологи. У металевих силосах надійно зберігається сухе охолоджене зерно з вологістю не більше ніж 12-13%. Для забезпечення надійного збереження зерна здійснюють вентилювання силосів. При активному вентилюванні на внутрішній поверхні силосів відбувається конденсація вологи, яка у свою чергу надходить у зернову масу і зволожує її верхній шар. Для уникнення зволоження видаляють вологе повітря з вільного простору силосу вентилятором. Для уникнення конденсації вологи на металевих стінках їх зовнішні сторони покривають алюмінієвим складом, роблять теплоізоляцію (термозахист) поверхні силосів. При цьому збіжжя з відсотком вологості нижче 13% може зберігати належний стан упродовж декількох років із мінімальними ризиками;
- регулярний догляд за металевими конструкціями внаслідок корозії металу, яка виникає під впливом певних хімічних речовин, що виділяються із зернової маси і якості самого металу;
- збільшення горизонтального тиску на стінки при випусканні зерна із силосу;
- значна висота падіння зерна, що негативно впливає на його якість (воно травмується при падінні з висоти), наприклад кукурудзи.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зауважити, що відповідь на питання про те, який тип зерносховища кращий особисто для вас, однозначно дати не можна. Але практика свідчить: для злакових культур краще обирати силоси, а для олійних – склади підлогового зберігання. Кожен із вищезгаданих способів зберігання має право на існування.
провідний інспектор відділу контролю у сфері насінництва
та розсадництва Управління фітосанітарної безпеки
ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області
Нечитайло А. І.
