Методичні рекомендації щодо основних вимог законодавства в сфері охорони прав на сорти рослин
Методичні рекомендації щодо основних вимог законодавства в сфері охорони прав на сорти рослин
Згідно з Річним планом здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2022 рік відділом контролю в сфері насінництва та розсадництва управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області здійснюються заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання нашої області вимог законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин. Відповідно п.15 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", при здійсненні таких заходів посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов’язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Відповідно до абзаців сьомого, восьмого частини другої статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статті 7 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", статті 8 Закону України "Про насіння і садивний матеріал", Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.04.2019 №217, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2019 року за № 431/33402 затверджено уніфіковану форму акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин( далі –АКТ). Зі змістом цього АКТУ можна ознайомитися за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/z0431-19.
В цих рекомендаціях надамо роз’яснення щодо основних вимог законодавства в сфері охорони прав на сорти рослин в частині дотримання особистого немайнового права авторства на сорт, майнового права власника сорту, права попереднього користування і права під час відновлення прав на сорт, права на поширення сорту в Україні, прав автора сорту у разі відмови власника від майнового права на сорт.
В 2002 році Верховною радою України прийнято Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» (далі-Закон), який регулює майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Він відповідає вимогам Міжнародної Конвенції по охороні сортів рослин в редакції Акту 1991 року та адаптований до відповідних актів Європейського Союзу. Законодавство України про права на сорти рослин базується на Конституції України та складається із Цивільного кодексу України, вищевказаного Закону, міжнародних договорів у сфері охорони прав на сорти рослин, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Згідно зі статтею 10 Закону можуть набуватися такі права на сорти:
особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин;
майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин;
майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.
Ці права набуваються на сорт, який відповідає критеріям, визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згідно з ним.
Про особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин.
Про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин.
Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Реєстру патентів описі сорту.
Про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.
Державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмінний, однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він придатний до поширення в Україні.
Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання заявки, формальної (експертизи за формальними ознаками) та кваліфікаційної (технічної) експертизи цієї заявки та державної реєстрації прав на сорт.
Заявка на сорт подається особою, яка має на це право згідно із статтями 16, 17 та 18 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».
Що таке особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин?
Перш за все нагадаємо тлумачення поняття сорт рослин згідно Закону.
Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів (рід, вид, різновидність) незалежно від того, чи задовольняє вона умови виникнення правової охорони.
Сорт рослин можна:
- визначити ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності відповідного генотипу або комбінації генотипів;
- відрізнити від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву, принаймні однієї із зазначених ознак і розглядати як єдине ціле з погляду її придатності для відтворення в незміненому вигляді.
Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція.
Згідно зі статтею 13 Закону будь-якому сорту рослин присвоюється назва, яка має його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого сорту того самого або спорідненого виду в Україні і державах-учасницях Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (УПОВ, International Union for the Protection of New Varieties of Plants, UPOV), заснованого Міжнародною конвенцією з охорони нових сортів рослин від 02.12.1961, членом якого Україна є з 12.09.2006 (далі - Конвенція УПОВ).
Якщо сорт був захищений, або якщо заявка на сорт рослин подана в іншій країні, назва сорту в Україні повинна бути однаковою з назвою в іншій країні. Якщо на сорт не була отримана патентна охорона в будь-якій країні, але він продається на ринку або відомий під певною назвою, ідентична назва має бути використана при отриманні охорони. Це відповідає політиці «один сорт - одна назва» і відображає важливість єдиної назви для кожного сорту у всьому світі.
Якщо назва сорту в нашій країні з якихось причин визнана неприйнятною, заявнику пропонується змінити назву. Після присвоєння назви сорту будь-які права, пов’язані з його затвердженою назвою, не повинні перешкоджати її вільному використанню у зв’язку з цим сортом.
Стаття 49 Закону встановлює обов’язки щодо використання назви сорту, а саме: будь-яка особа, яка використовує посадковий матеріал сорту, повинна застосовувати назву цього сорту навіть після закінчення строку дії правової охорони на нього. Поряд з цим, власнику сорту дозволяється при використанні сорту поєднувати його назву зі знаками для товарів і послуг, зазначенням походження товарів та комерційним найменуванням.
Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення у рослинництві, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є:
- новим (матеріал сорту не був відомий цивільному обороту на дату видачі патенту);
- вирізняльним (чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, який є загальновідомим);
- однорідним (результати розмноження сорту збігаються з його ознаками);
- стабільним (ознаки сорту залишаються незмінними після його розмноження).
Право інтелектуальної власності на сорт рослин становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин та майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин засвічуються охоронним документом - свідоцтвом про авторство на сорт рослин. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин засвідчуються охоронним документом - патентом на сорт рослин та вносяться до Державного реєстру патентів на сорти рослин.
Документом, що закріплює права на сорти рослин, є Патент на сорт рослин або Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.
Строк чинності Патенту на сорт рослин становить 30 років, а щодо дерев та винограду – 35 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.
Щоб отримати патентну охорону прав інтелектуальної власності на сорт в Україні, треба подати заявку та отримати патент саме в Україні, інакше навіть якщо сорт має охорону на іншій території, він не буде захищений правом інтелектуальної власності на території нашої держави.
Відомості про патент на сорт рослин вносяться до Реєстру патентів на сорти рослин відповідно до "Порядку ведення реєстру патентів на сорти рослин", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 19 вересня 2018 року №755. Відомості, що містяться в Реєстрі патентів на сорти рослин, відкриті для загального ознайомлення і знаходяться у вільному, цілодобовому і безоплатному доступі на офіційному державному веб-порталі відкритих даних за покликанням: https://data.gov.ua/dataset/35f878ef-f5a3-40f7-8d6d-a4d31f47f18b
Що таке майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин?
Відповідно до статті 39 Закону майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин є право володільця патенту на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами, яке полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу такі дії:
- виробництво та відтворення (з метою розмноження);
- доведення до кондиції з метою розмноження;
- пропонування до продажу;
- продаж або інший комерційний обіг;
- вивезення за межі митної території України;
- ввезення на митну територію України;
- зберігання для будь-яких перелічених вище цілей.
Майнові права володільця патенту можуть бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом.
Свої майнові права володілець патенту реалізує на власний розсуд, але при цьому не повинні порушуватися майнові права володільців патентів на інші сорти.
Права інтелектуальної власності на сорт рослин, які належать кільком особам спільно, здійснюються за договором між ними. У разі відсутності такого договору права інтелектуальної власності на сорт рослин, які належать кільком особам, здійснюються ними спільно.
Що таке майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин?
Відповідно до статті 39¹ Закону є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами, яке полягає в тому, що без дозволу власника свідоцтва про державну реєстрацію сорту рослин не можуть здійснюватися щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:
- пропонування до продажу;
- продаж або інший комерційний обіг;
- зберігання для будь-яких перелічених вище цілей.
Право на поширення сорту - це право на комерційне розповсюдження відмінного, однорідного та стабільного посадкового матеріалу, матеріального носія сорту рослин, який може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров’ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля, засвідчене державною реєстрацією. При реєстрації права на поширення сорту відповідний сорт заноситься до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а власнику видається свідоцтво про державну реєстрацію сорту, яке не є охоронним документом.
Держателем РЕЄСТРУ СОРТІВ РОСЛИН є Мінагрополітики, яке забезпечує його ведення.
Відомості, що містяться в РЕЄСТРІ СОРТІВ РОСЛИН, є відкритими і загальнодоступними.
Мінагрополітики забезпечує вільний, цілодобовий і безоплатний доступ до відомостей, що містяться у РЕЄСТРІ СОРТІВ РОСЛИН, з використанням інтернету.
Ознайомитися зі змістом вищезгаданого РЕЄСТРУ СОРТІВ РОСЛИН можна за покликанням: https://agro.me.gov.ua/ua/file-storage/reyestr-sortiv-roslin-ukrayini
Право на поширення сорту буде майновим правом інтелектуальної власності лише для власника чинних майнових прав інтелектуальної власності (особи, яка має чинний патент України на сорт рослин), для усіх інших осіб це суто комерційне право на розповсюдження (продаж, введення в обіг) певного сорту рослин за визначену суб’єктом господарювання плату.
Надання ліцензії та отримання роялті за використання сорту рослин.
Згідно зі статтею 40 Закону володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором володілець патенту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.
Отже, власник патенту на сорт протягом строку дії охоронного документа може надати ліцензію (дозвіл) на використання цього сорту третій особі. Ліцензія може бути виключна та невиключна. Відомості про надання ліцензій на використання сорту та передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вносяться до Державного реєстру патентів на сорти рослин. За використання сорту володілець патенту отримує роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або надання права на використання сорту рослин.
Особа, яка має право на поширення сорту, засвідчене державною реєстрацією, але не має чинних патентних прав на цей сорт в Україні, не має права надавати третім особам ліцензію (дозвіл) на розповсюдження сорту в Україні та збирати роялті. Особа, яка отримала право на поширення сорту, який став суспільним надбанням або вільним у використанні, засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту, не має права надавати третім особам ліцензію (дозвіл) на розповсюдження сорту в Україні та збирати роялті, оскільки патентна охорона на цей сорт вже закінчилась. Такі особи як суб’єкти господарювання можуть лише розповсюджувати (продавати) насіння або саджанці цього сорту за визначену плату на договірній основі.
Таким чином, видати ліцензію на використання сорту та отримувати роялті за таке використання може лише власник чинних патентних прав на цей сорт в Україні.
Права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
При укладанні ліцензійних договорів та договорів купівлі-продажу насіння і садивного матеріалу рослин певного сорту слід бути обережними. Варто пам’ятати, що відповідно до статті 15 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» насіння і садивний матеріал вводяться в обіг після їх сертифікації. Сертифікати на насіння або сертифікати на садивний матеріал можуть бути видані, якщо насіння або садивний матеріал належить до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України.
Аналогічні норми закріплені також і в статті 38 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин». Право на поширення сорту в Україні виникає з дня прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту. Сорти, не внесені до відповідного реєстру забороняється поширювати в Україні, якщо інше не встановлено законом.
Якщо за договором буде продано чи надано у використання насіння і садивний матеріал сорту рослини, яка не занесена до Реєстру сортів рослин України, то такі договірні відносини можна вважати недійсними, якщо інше не встановлено Законом.
Що таке примусова ліцензія на використання сорту?
Примусова ліцензія на використання сорту дає право особі, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу володільця патенту. Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть Кабінет Міністрів України і суд.
Примусова ліцензія може бути тільки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцю патенту.
Кабінет Міністрів України може видати на строк до чотирьох років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів надзвичайної суспільної необхідності та за умови воєнного чи надзвичайного стану з виплатою відповідної компенсації володільцю патенту. При цьому Кабінет Міністрів України може вимагати від володільця патенту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження ліцензіата матеріал для розмноження сорту в обсягах, достатніх для належного здійснення прав, наданих примусовою ліцензією.
Видача Кабінетом Міністрів України примусової ліцензії може бути оскаржена до суду.
Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується або використовується у незначних обсягах і будь-яка особа звертається до володільця патенту з пропозицією укладання ліцензійного договору, а володілець патенту без поважних причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на використання сорту.
Якщо володілець патенту не доведе, що факт невикористання сорту чи відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фінансовому і в усіх інших відношеннях у змозі компетентно та ефективно здійснювати права, надані ліцензією, примусову ліцензію може бути надано за рішенням суду на строк до чотирьох років.
Ліцензіат сплачує за видачу йому примусової ліцензії державне мито.
Щодо відмови від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
Володілець патенту має право відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує ці права, шляхом подання письмового повідомлення до Компетентного органу.
Відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту з боку одного із володільців патенту не призводить до припинення дії прав і патенту - вони залишаються власністю інших співвласників сорту.
Відмова від прав і патенту набирає чинності від дати отримання Компетентним органом письмового повідомлення, на підставі чого вносяться зміни до Реєстру патентів і здійснюється публікація в офіційному виданні Компетентного органу.
Володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов’язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення.
Якщо є чинним будь-який ліцензійний договір із володільцем патенту, відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту можлива тільки за умови згоди ліцензіата, якщо інше не передбачено договором.
Щодо захисту прав на сорт рослин.
Статтею 53 Закону передбачено, що привласнення авторства є порушенням особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
Вчинення без дозволу особи, яка має майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу згідно з положеннями статті 39 Закону, вважаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
Захист прав на сорти рослин здійснюється у судовому та адміністративному порядках. Зокрема, суди відповідно до їх компетенції можуть розглядати: спори про надання прав на сорт та їх державну реєстрацію; спори, щодо сортів, створених у зв’язку з виконанням службових обов’язків або за дорученням роботодавця, авторства на сорт, винагороди авторам, укладення та виконання ліцензійних договорів, визначення власника сорту, визнання прав на сорт недійсними, дострокового припинення прав, порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт, визнання сорту придатним для використання в Україні тощо.
За порушення вказаних вище вимог Закону статтею 55 передбачено, що суд має право ухвалити рішення про:
а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування;
б) відшкодування збитків, завданих порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин;
в) стягнення із порушника отриманого внаслідок порушення прав на сорт доходу, включаючи втрачену володільцем патенту вигоду;
г) стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
д) припинення дії, яка створює загрозу порушення прав на сорт.
Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Також суд може постановити рішення про:
а) вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію незаконно одержаного відповідачем будь-якого матеріалу сорту та продукту, отриманого безпосередньо з нього (матеріал та продукт сорту, добросовісно набуті іншими особами, конфіскації не підлягають);
б) вилучення чи конфіскацію матеріалів і/або обладнання, які були значною мірою використані для незаконного виробництва матеріалу сорту.
І наостанок, варто вміти користуватись інформаційними ресурсами, які містяться у вільному доступі на сайті відкритого порталу даних (data.gov.ua), інформаційно-аналітичного порталу АПК (agro.me.gov.ua) та сайті Українського інституту експертизи сортів рослин (https://www.sops.gov.ua/). Оскільки повна інформація щодо сорту не консолідована в одному реєстрі, треба знати, де яку інформацію можна знайти.
Звертаємо увагу, що дані рекомендації не є нормативно - правовими актами, а мають лише інформаційний характ
провідний інспектор відділу контролю у сфері насінництва
та розсадництва Управління фітосанітарної безпеки
ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області
Нечитайло А. І.
