Вимоги щодо поширення сорту в Україні
Вимоги щодо поширення сорту в Україні
Інтелектуальна власність – це результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини або кількох осіб. Стаття 420 Цивільного кодексу України зазначає, що «до об’єктів права інтелектуальної власності належать: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; наукові відкриття; промислові зразки; сорти рослин тощо».
Селекційним досягненням у рослинництві є сорт, що має один або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих. Серед об’єктів інтелектуальної власності сорти рослин займають особливе місце. Особливість полягає в тому, що на відміну від інших об’єктів, які після їх розробки мають закінчену форму і в процесі використання не змінюються, сорт є змінним, його використання потребує багаторазового відтворення.
Право інтелектуальної власності на сорт рослин відповідно до вимог статей 10 – 15 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» становлять:
– особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин засвідчуються – Свідоцтвом про авторство на сорт рослин;
– майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин – Патентом на сорт рослин;
– майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин – Свідоцтвом про державну реєстрацію майнового права на поширення сорту.
Особисте немайнове право – це абсолютне індивідуальне право, що належить фізичній особі довічно.
Майнові права – це будь-які права, пов’язані з майном відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно до статті 39-1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» майновим правом інтелектуальної власності на поширення є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами, яке полягає в тому, що без дозволу власника не можуть здійснюватися щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:
– пропонування до продажу;
– продаж або інший комерційний обіг;– зберігання для будь-яких перелічених вище цілей.
Сорт – це об’єкт інтелектуальної власності. Україна у топ 10 країн, де найбільше заявок на сорти. Доступ до Реєстру сортів, придатних до поширення в Україні, є цілодобово вільним і безоплатним. Держателем Реєстру є Мінекономіки, яке забезпечує його ведення. Кожна фізична або юридична особа має право доступу до відомостей, які містить Реєстрі сортів рослин України.
Наразі структура Реєстру об’єднана в 13 груп, а саме: злаки, круп’яні, бобові, олійні, кормові, буряк, овочеві, картопля, виноград, декоративні та лікарські, плодові та ягідні, прядивні, та інші. До складу цих груп входять 332 ботанічні види.
Статтею 12 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» передбачено, що право на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу мають фізичні особи — підприємці та юридичні особи за умови додержання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Цим Законом обумовлено введення насіння і садивного матеріалу в обіг лише після їх сертифікації і за умови належності насіння і садивного матеріалу до сорту, занесеного до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.
Кондиційне насіння і садивний матеріал сортів, не занесених до Реєстру сортів рослин України, можуть використовуватися для посівних цілей лише у разі, якщо:
— розмноження насіння сорту, включеного до Переліку сортів рослин ОЕСР, до насіннєвих схем сертифікації яких приєдналася Україна, здійснюється для вивезення за межі України;
— заявник сорту створює запас насіння та садивного матеріалу для набуття майнових прав інтелектуальної власності на нього.
Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні – офіційний перелік сортів рослин, придатних для поширення в Україні.
Статтею 38 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» передбачено виникнення права на поширення сорту в Україні з дня прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту. Цією ж статтею заборонено поширення сортів, не внесених до Реєстру сортів рослин України, якщо інше не встановлено законом.
Використання сортів ОЕСР
ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) – міжнародна організація, що об’єднує 36 країн світу. Договір про створення ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 в Парижі, а вступив у дію 30 вересня 1961. ОЕСР створено з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються. Офіційними мовами ОЕСР є англійська і французька.
Приєднання до схем сортової сертифікації насіння ОЕСР дає змогу сертифікувати насіння за міжнародними нормами і стандартами. Це сприяє підвищенню якості вітчизняного насіннєвого матеріалу, конкурентоспроможності вітчизняних сортів на зовнішніх ринках, задоволенню експортного попиту та відкриттю нових ринків збуту. Україна має можливість брати участь у світовій торгівлі насінням, використовуючи етикетки ОЕСР. Документи й сертифікати, видані на насіння в Україні, будуть визнані 57 країнами світу. З часу приєднання до Насіннєвих схем понад 400 сортів і гібридів української селекції внесені до Каталогу сортів ОЕСР.
Перелік сортів рослин організації економічного співробітництва та розвитку (далі – Перелік сортів рослин ОЕСР) – офіційний перелік сортів рослин, визнаних придатними для сертифікації країнами, що приєдналися до насіннєвих схем Організації економічного співробітництва та розвитку (ст. 1 Закону України «Про насіння і садивний матеріал») ознайомитися з ним можна за посиланням http://www.niab.com/oecdv2/variety/search.
Ввезення сортів рослин, не включених до Реєстру сортів, придатних до поширення в Україні, але які входять до Переліку сортів рослин ОЕСР, тих сільськогосподарських культур, до схем сортової сертифікації яких приєдналася Україна, здійснюються виключно для цілей розмноження та подальшого вивезення за межі України в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 № 762. Суб’єкт господарювання, який планує імпорт, надсилає Держпродспоживслужбі Повідомлення. Держпродспоживслужба протягом п’яти робочих днів з дати отримання повідомлення письмово звертається до спеціально уповноваженого органу країни реєстрації сорту для надання ним відповідної письмової згоди (угоди) на розмноження насіння за межами країни реєстрації, і офіційно засвідченого стандартного зразка сорту та офіційного опису сорту. Протягом п’яти робочих днів після отримання зазначених матеріалів Держпродспоживслужба надає Погодження на безоплатній основі. У разі неподання уповноваженим органом країни протягом 30 робочих днів запитуваних матеріалів, Держпродспоживслужба протягом п’яти робочих днів письмово інформує суб’єкта господарювання про відмову у ввезенні насіння.
Дозвіл на вирощування насіння і садивного матеріалу – ліцензійний договір
Ліцензійний договір – це договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства (частина 1 статті 1109 Цивільного Кодексу України).
На сьогодні договірні конструкції стосовно всіх об’єктів інтелектуальної власності поєднані в главі 75 Цивільного Кодексу, яка називається «Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності», та главі 76 ЦК «Комерційна концесія». Раніше договори в сфері інтелектуальної власності в Україні регламентувалися на рівні окремих законів, що регулюють певні види об’єктів інтелектуальної власності (літературні та художні твори; комп’ютерні програми; наукові відкриття; промислові зразки; сорти рослин тощо), тобто необхідно керуватися перш за все положеннями ЦК України, а потім вже спеціальними законами і лише в тій частині, в якій вони не суперечать нормам прийнятого пізніше ЦК.
Найбільш поширеною правовою формою дозволу використання сортів є ліцензійний договір на використання об’єкта права інтелектуальної власності. Згідно статті 39-1 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин» майновим правом інтелектуальної власності на поширення є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами, яке полягає в тому, що без дозволу власника не можуть здійснюватися такі дії:
o пропонування до продажу;
o продаж або інший комерційний обіг;
o зберігання для будь-яких перелічених вище цілей.
За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату). Ліцензіат бере на себе зобов’язання при розмноженні сортового насіння зберегти на високому рівні сортові та посівні якості,а також вносити ліцензіару обумовлені договором платежі (роялті).
На території Полтавської області державний нагляд (контроль) у сфері охорони прав на сорти рослин здійснюється відділом контролю в насінництві та розсадництві управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області. Спеціалісти відділу наголошують, що при укладанні ліцензійних договорів та договорів купівлі-продажу насіння і садивного матеріалу певного сорту слід бути обережними. Варто пам’ятати, що відповідно до статті ст. 15 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» та ст. 38 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин» насіння і садивний матеріал вводяться в обіг після їх сертифікації. Сертифікати на насіння або сертифікати на садивний матеріал можуть бути видані, якщо насіння або садивний матеріал належить до сорту, занесеного до Державного реєстру сортів рослин України.
Роялті – плата за використання майнових прав інтелектуальної власності
На відміну від авторської винагороди, роялті є платою за право використання майнових прав інтелектуальної власності. Роялті сплачується саме володільцю патенту на сорт рослин, що є власником майнових прав. Зрозуміло, що селекціонер сам не займається комерційною реалізацією свого сорту, а передає це право ліцензіату (тому, хто купує право на патент).
У більшості випадків, насіння сільськогосподарських культур на наших ланах має закордонне походження. Якщо так триватиме, слава української селекції може (разом із сортами) залишитися в історії. Проте така велика аграрна країна як Україна не має права покладатися у насінництві лише на закордонних постачальників, адже не варто забувати, що ми були і залишаємося конкурентами на світовому ринку. Купуючи сорти іноземної селекції, ми інвестуємо у тамтешній науково-технічний розвиток, самі себе прирікаючи існувати на узбіччі головного селекційного шляху. До того ж, разом із втратою вітчизняного насіння, ми втратимо і насіннєві господарства, котрі на ньому спеціалізувалися.
Наявність правової бази охорони інтелектуальної власності на нові селекційні досягнення при введенні їх в господарський обіг є важливою умовою економічної самостійності галузі. На практиці навіть найкращі сорти не завжди приносять економічний ефект власникам прав на них. Багато науково-дослідних установ відчувають серйозний дефіцит коштів для ведення селекційної роботи, яка вимагає великих інтелектуальних і фінансових вкладень. Тим часом, селекційно-насінницька робота є високорентабельним елементом підвищення ефективності сільського господарства в усіх економічно розвинених країнах. Зарубіжна селекційна наука давно використовує шлях ефективного самофінансування галузі наданням прав на використання нових сортів через укладання ліцензійної угоди за грошову винагороду. Збір селекційної винагороди – роялті – є найважливішим джерелом фінансування селекції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту – особа, якій належить упродовж визначеного цим Законом строку і засвідчене Свідоцтвом про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.
Право інтелектуальної власності на сорт охороняється патентом, а тому плата за його використання повністю підпадає під визначення «роялті», що наведено в підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України.
Роялті – це не просто «якісь» відрахування власнику сорту виробником садивного матеріалу, це інвестиція, вкладена в селекцію, це запорука того, що виведення нових більш продуктивних сортів триватиме й далі і вигоди товаровиробників будуть збільшуватися.
Розмір авторської винагороди чітко прописаний в пункті 2 Постанови кабінету Міністрів України від 19.08.2002р. № 1183:
«Установити, що винагорода автору за створення сорту визначається в розмiрi не менше, ніж 5 відсотків загальної суми коштів, отриманих роботодавцем (власником сорту) за використання сорту (на час використання сорту), а щодо сортів деревних i чагарникових рослин та винограду – не менше, ніж 8 відсотків.
Якщо авторів сорту декілька, винагорода розподіляється мiж ними відповідно до укладеної мiж ними угоди.
Виплата винагороди автору (авторам) сортів рослин бюджетними установами здійснюється у межах коштів, отриманих ними за використання сорту, від власних надходжень за реалізацію посадкового матеріалу цього сорту.»
В даний час чіткі розрахунки вартості ліцензійних угод для вітчизняних селекціонерів ще не досить поширені, тому при формуванні розміру винагороди за використання селекційного досягнення власник патенту може врахувати багато параметрів для організації виробництва насіння нового сорту на основі самоокупності.
На території Полтавської області державний нагляд (контроль) у сферах насінництва та охорони прав на сорти рослин здійснюється відділом контролю в насінництві та розсадництві управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області. Спеціалісти відділу контролюють дотримання законодавства захисту прав на сорти рослин та при виявленні незаконного використання об’єкта права власності передають матеріали у правоохоронні органи. За незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності згідно статті 512Адміністративного Кодексу України тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А також відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, відповідно частини 1 статті 55 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», суд має право ухвалити рішення про стягнення з порушника компенсації у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Якщо виникнуть питання і вам потрібна буде консультація, звертайтеся до фахівців відділу контролю у сфері насінництва та розсадництва управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області за телефоном (0532) 60-76-45 або на електронну адресу: fito@polvet.gov.ua , ( в смт. Велика Багачка за адресою : вулиця Загороднього 1. )
провідний інспектор відділу контролю у сфері насінництва
та розсадництва Управління фітосанітарної безпеки
ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області
Нечитайло А. І.
