Інформаційний бюлетень № 34
РІДНЕ СЕЛИЩЕ
Святковий інформаційний бюлетень №34
22.09.201
Шановні великобагачанці!
Щиро вітаю вас із визначними подіями нашого спільного життя — черговою річницею визволення Великої Багачки від німецько-фашистських загарбників у Другій світовій війні, храмовим святом Різдва Богородиці та з Днем селища. Запевняю, що депутатський корпус, виконавчий комітет та апарат селищної ради намагалися зробити все від них залежне, щоби до цих дат ми підійшли з вагомими здобутками у справі покращення життя у Великій Багачці та інших населених пунктах громади. Частину з намріяного і запланованого нам вдалося здійснити, багато інших задумів і проектів перебувають у стадії реалізації. На жаль, поряд з позитивними моментами мали місце й прорахунки, й невдачі. Від цього також нікуди не подітися, така логіка життя. Проте селищна рада має наміри зробити з цього серйозні висновки заради недопущення невдач у майбутньому. Про всі наші здобутки і невдачі ми постійно повідомляли жителів громади в інформаційних бюлетенях, святковий примірник якого ви тримаєте в руках. Зобов’язуємося робити це й надалі, адже у прозорості дій влади, тісній комунікації з виборцями — запорука усіх успіхів.
Ми живемо у складний для країни час і не можемо не відчувати на собі загальнодержавних труднощів та негараздів. Що не звільняє орган місцевого самоврядування, кожного із нас від обов’язку робити все від нього залежне, щоб завтрашній день був кращим за учорашній. Триває процес об’єднання громад і разом з численними труднощами він несе в собі чималі перспективи. Наразі неможливо сказати точний формат майбутньої об’єднаної великобагачанської громади, але переконаний, що він здатен надати суттєвий поштовх до спільного розвитку.
Користуючись нагодою, дозвольте побажати кожному великобагачанцю міцного здоров’я, родинного щастя, мирного неба, матеріального благополуччя і приємного святкування. Хай вам щастить!
Щиро ваш,
Юрій САКОВСЬКИЙ,
Великобагачанський селищний голова
Слід у нашій історії
Слід в історії, та й сучасності, Великої Багачки Олександр Убийвовк точно залишив. Хто сумнівається, може прийти та подивитися. А то й доторкнутися. Хоча, за великим рахунком, до скульптури він звернувся вже в достатньо зрілому віці, на п’ятому десятку років. А до того займався переважно живописом. Та ще тим, що має назву декоративно-ужиткового мистецтва. Тобто виготовленням різноманітних плакатів, стендів, лозунгів і тому подібних речей.
Але то речі давні і не про них наша мова. Як сталося, що випускник Миргородського керамічного технікуму у неюному вже віці вдався до тих виразних засобів, котрі, за великим рахунком, і створили йому репутацію? Цього напевне не скаже він і сам. Тільки пригадує, як кілька років тому вирішив зробити бюст одного з Героїв Радянського Союзу — наших земляків. А що не мав під рукою ніякого зображення Героя, то підійшов до алеї, що поряд із краєзнавчим музеем і почав замальовувати. Там познайомився з Юрієм Саковським, котрий тоді був головою районної ради. Відтоді почалася їхня співпраця, котра продовжується й донині і принесла селищу зримі плоди.
Перш за все, це алея бюстів Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів Орденів Слави. Дана скульптурна композиція стала справжньою окрасою Великої Багачки і належним способом пошанування воїнів-визволителів. Дана робота стала результатом колективної творчості. Олександр Убийвовк вдячний земляку і колезі Василеві Проскурі, який виготовляв постаменти до скульптур і чудово із цим справився.
З приємністю згадує Олександр Федорович роботу над бюстом Героя Соціалістичної Праці, вихідця з Радивонівки, а нині мешканця Херсонської області Віталія Сторчака.
— У нього обличчя колоритне, пластичне, — згадує цей епізод своєї діяльності скульптор. — Там є де «розгулятися», є що виразити.
Наразі твір Олександра Убийвовка встановлений перед входом до Радивонівської загальноосвітньої школи поряд з аналогічним скульптурним зображенням Героя України Івана Балюка.
Робота над образом легендарного лікаря Гліба Загороднього, навпаки, була складною. Створити цей бюст Олександр Убийвовк вважав для себе справою честі. «Гліб Михайлович лікував багатьох членів моєї сім’ї, вважай, усіх, крім мене, — говорить він, — та й узагалі, в історії Великої Багачки важко знайти більш шановану особистість». Олександр Федорович задоволений результатами своєї праці: і тим, що бюст Загороднього має білий, традиційно «лікарський» колір, і місцем його розташування на вході до поліклінічного відділення лікарняного комплексу, хоча з цього приводу відбувалося чимало дискусій і суперечок.
Останнім (на даний час) твором О. Ф. Убийвовка на великобагачанській землі є скульптура Царівни-жаби у сквері «Ювілейний». Сам факт її виготовлення і встановлення глибоко символічний. Подібні непафосні скульптури з яскраво вираженим іронічним відтінком багатьма вважаються ознакою хорошого тону і хорошого міста. Згадайте Чижика-Пижика (в натуральну величину) на пітерській Фонтанці, отця Федора з «12 стільців» на пероні в Харкові, цілу скульптурну композицію поряд з одеським Літературним музеєм. Там і Портфель Жванецького, і Рибачка Соня, і Невідомий матрос Рабинович (бо невідомо, чи був він матросом), і багато іншого. Словом, якщо ми хочемо рівнятися на кращих, маємо переймати їхній досвід. Для чого? Ну, ясно, «щоб жаба не давила».
Що ж до Олександра Убийвовка, 23 вересня він святкуватиме не тільки День Великої Багачки, а й власний день народження. З чим його і вітаємо. Побажаємо принагідно нових творчих успіхів, а нам усім — можливості бачити результати цих успіхів.
Як прикрасити Велику Багачку?
Розмова (і подальша фотосесія) з Надією Іванівною Тронько відбувалася у приміщенні ветеринарної аптеки ПрАТ «Полтававетзоопромпостач», що у приміщенні автостанції. Проте стосувалася вона не професійної діяльності співрозмовниці, хоча Надія Тронько вже 45 років працює у ветеринарній галузі, причому більшу частину цього стажу саме у ветаптеці, брала безпосередню участь у будівництві комплексу приміщень, де розташовуються ветеринарні заклади району, а нині, маючи повне право на заслужений відпочинок, не полишає свого трудового поста. Говорили більше про її участь у покращенні зовнішнього вигляду Великої Багачки, вулиць та інших громадських місць селища.
Як неважко помітити, протягом останнього року на території Великої Багачки за ініціативи селищної ради з’явилося чимало нових квітників: на вулиці Шевченка в районі скверу «Ювілейний», біля автобусних зупинок та в інших місцях. Для виконання цих робіт знадобилася чимала кількість квіткової розсади та насіння. Був, як-то говорять, кинутий клич до свідомих громадян надати відповідну допомогу. Надія Іванівна відгукнулася однією з найперших, і її допомога виявилася однією з найбільш вагомих.
— Мені дуже подобається мати справу з квітами, — розповідає вона. — Захоплююсь ними багато років, використовую для цього будь-який вільний клаптик двору. Якихось улюбленців не маю. У мене росте все, від троянд до хости. Коли почула про збір посадкового матеріалу, відгукнулася одразу. По-перше, у мене був його запас, по-друге, хочеться бачити рідне селище гарним і квітуючим. У кілька заходів давала петунії та чорнобривці — це рослини невибагливі, здатні рости у громадських місцях. Мені дуже симпатична позиція керівництва селищної ради на покращення зовнішнього вигляду Великої Багачки. Приємно, що у цьому є й мій скромний внесок; як буде потрібно, готова допомагати й надалі.
Великобагачанська селищна рада висловлює щиру подяку односельцям, що неодноразово надавали посадковий матеріал квітів. Крім вже згаданої Надії Іванівни ТРОНЬКО, дякуємо Надії Павлівні ОВЧАРЕНКО, Надії Григорівні ШВАГЕР, Марфі Григорівні МУСІЄНКО, Альоні Миколаївні ЖУРАВЕЛЬ, Людмилі Сергіївні РІЗНИК, Надії Петрівні КАТРУШІ, Михайлу Олексійовичу БУТЕНКУ, Тетяні Сергіївні ЛОБОДЕНКО, Аллі Володимирівні ЛИХОВИД.
Сторінки літопису
Юрій Васильович Осовський не є великобагачанцем за фактом народження. Виходець зі Зміївського району, що на Харківщині, до Великої Багачки він потрапив наприкінці 1980-хх. Й одразу закохався, за його зізнанням, у природу та людей цього краю. Більше того, відчув, що це “його” край, що саме тут йому хочеться жити і працювати.
Викладаючи історію у Великобагачанській загальноосвітній школі, Юрій Осовський зіштовхнувся з браком матеріалів про історію рідного краю. Історичні джерела були розрізненими, зберігалися в різних місцях, щодо достовірності деяких з них виникали значні сумніви. Та й не все з того було придатним для розуміння середньостатистичного учня. Такий стан речей викликав великі труднощі у викладанні, зате давав простір для творчої діяльності.
Поступово учитель дійшов до висновку про необхідність створення власної книжки про минуле Великобагачанщини. З’явилася вона в 1996 році і мала назву “Великобагачащина: короткий історико-географічний нарис”. Джерела для її написання використовувалися найрізноманітніші: від фондових матеріалів Державного архіву Полтавської області до розповідей старожилів. Плюс до усього цього — власне осмислення автором історичних фактів та процесів. Книжка мала помітний успіх у середовищі педагогів, учнів і широкого кола читачів краю. Її використовували на уроках і в позакласній роботі, її цитували і на неї посилалися. Словом, проект безумовно вдався.
За словами Юрія Осовського, до того видання увійшло далеко не все, що хотілося там розмістити і що було варте уваги. Головна причина: обсяг книжки зумовлений найперше фінансовими чинниками. Дана обставина, крім усіх інших, спонукала Юрія Васильовича до продовження творчої та наукової діяльності. Тим паче, що за останні 20 років у суспільстві багато чого змінилося. З’явилися в науковому обігу нові документи, відбулося переосмислення великої кількості подій минувшини, та й поточний соціально-політичний момент потребував свого висвітлення.
Все це спричинило з’яву у році нинішньому нового видання, розширеного і поглибленого, “Великобагачанщина: історико-географічний нарис”. Книжка більша за обсягом, якісніша за поліграфією, доповнена картографічним матеріалом, факсимільними копіями документів. Знайшло в ній своє місце і відображення злободенних подій. Видання побачило світ і зажило власним життям у публічних бібліотеках і приватних книгозбірнях.
Знову ж таки, автор стверджує, що вмістити до книжки всього не вдалося. Інакше, це, мовляв, мало би вигляд кількох томів фоліантів. А чом би й ні? Якщо перший нарис був, як випливає з назви, коротким, другий — просто нарисом, напрошується думка про створення розширеного. Були би тільки належні умови для пошуку, передовсім, фінансові. Чи буде продовження, напевне не скаже ніхто. Це покаже час. Зате можна не сумніватися, що все, написане стовідсотковим великобагачанцем Юрієм Осовським, буде сповнене патріотизмом, почуттям любові до великої та малої Батьківщини
Голос народу
Напередодні Дня Великої Багачки ми зустрілися з кількома представниками славної депутатської спільноти селищної ради. Критерії використовувалися при цьому наступні. Серед співрозмовників були присутні депутати-новачки, котрі вперше перебувають у складі депутатського корпусу; ті, що вже обиралися багато разів, і, так би мовити, собаку з’їли на представництві інтересів своїх виборців; нарешті, ті, хто перебуває десь посередині між цими двома полюсами. Кожному з них пропонувалося дати відповіді на три запитання:
1. Чим запам’ятався для Вас перший рік депутатства у нинішній каденції?
2. З якими питаннями виборці звертаються до Вас найчастіше?
3. Якою бачите Ви Велику Багачку в осяжному майбутньому?
Нам відповідають:
Геннадій Михайлович ГРИБОВОД, виборчий округ № 2, обраний вперше.
1. Було багато чого нового, такого, з чим у своїх біографії раніше не зіштовхувався. Нові права, нові обов’язки, нові завдання і виклики. Довелося витратити чимало часу для опанування всього цього. Сподіваюсь, мені це вдалося. Сподіваюсь, що прожитий рік не минув марно, і мої виборці це відчули.
2. Звернення виборців, як я встиг переконатися, мають сезонний характер. Взимку люди найбільше турбувалися вуличний освітленням, навесні — прибиранням територій і ліквідацією стихійних смітників. Зараз найбільше звернень стосуються допомоги при оформленні субсидій. Намагаюсь допомогти чим можу у всьому, що в моїх силах і в межах можливостей місцевого самоврядування. Ще один аспект — ліквідація наслідків стихій, зокрема, буревіїв, на які був щедрим нинішній рік. Тут теж старалися, розпилювали, складували, вивозили.
3. Хотілося би бачити в рідному містечку більше місць для якісного дозвілля. Причому не тільки пляжно-рекреаційних зон, але й об’єктів, спрямованих на дозвілля місцевих мешканців: спортмайданчиків, дитячих майданчиків тощо. Хотілося би бачити більш насичене мистецьке життя. Вірю, що спільними стараннями усієї громади ми найближчим часом це матимемо.
Олександр Валерійович ШУЛЬГА, виборчий округ № 9, обраний втретє.
1. Хочу сказати, що останній рік був насиченим. Керівництво селищної ради постійно задумує і реалізовує різні проекти, велике місце в яких відводиться депутатам. Вважаю це дуже правильним, бо за таких умов кожен із нас відчуває свою причетність до місцевого самоврядування, до справжньої допомоги своїм виборцям. Не все вдається зробити, не помиляється, як відомо, тільки той, хто нічого не робить. Але, наприклад, вуличним освітленням і ремонтом вуличного покриття я та мої виборці можемо бути задоволені.
2. Найбільша частина депутатської роботи пов’язана з житлово-комунальними послугами. А саме — із складанням актів про фактичний склад сім’ї. Всі ці питання вирішуються швидко і якісно. Звертаються люди і з питаннями про земельні спори, і стосовно екологічних проблем. Тут можна вирішити далеко не все, але разом з колегами-депутатами, з керівництвом селищної ради намагаємося допомогти, що в наших силах.
3. Вважаю ключовими наступні напрями: покращення стану чистоти і благоустрою; покращення правопорядку; підвищення рівня життя громадян. Якщо двоє останніх речей залежать не тільки від місцевої влади, про них ми можемо більше мріяти, зробити Велику Багачку гарнішою нам цілком по силах.
Григорій Якович САВЕНКО, виборчий округ № 19, сьома каденція.
1. За останній рік зроблено дуже багато. Особливо щодо ремонту доріг та тротуарів, знешкодження аварійних дерев, прибирання смітників. Зроблено, як я говорив, чимало, але плани ще більші. Сподіваюсь, що незабаром здійсниться мрії більшості жителів нашого округу: будівництво тротуару на частині вулиці Європейської.
2. Якщо говорити про безпосередньо моїх виборців, найбільше ми спілкувалися стосовно перейменування вулиць, на яких проживаємо, Жовтневої та Карла Лібкнехта (тепер, відповідно, Європейської та Затишної). Якщо ж більш масштабно, то, як голові депутатської комісії з урегулювання земельних відносин, доводилося залагоджувати багато конфліктних питань у сфері землекористування — як між фізичними особами, так і за участі юридичних. Завжди наша комісія намагалася діяти в рамках чинного законодавства і з урахуванням інтересів людей.
3. Скажу коротко: бачу Велику Багачку більш зручною для життя, роботи і дозвілля. У всіх значеннях цих понять.
Прогулянки Великою Багачкою
Доброго дня, дорогі великобагачанці та гості нашого краю!
Пропонуємо з нагоди Дня Великої Багачки здійснити таку собі віртуальну подорож селищем. Мета нашої подорожі — побачити ті зміни, що відбулися у форматі “від свята до свята”. Тобто, якщо говорити з певними засторогами, упродовж останнього року. Нашу мандрівку супроводжуватимемо, там, де це буде доречно, відповідними світлинами. Не забуваймо, що наше пересування віртуальне, отже, ми можемо легко змінювати напрям руху. Крім того, бачити не тільки те, що на поверхні, а й дещо глибше. Не самі лише факти, а й тенденції та явища, котрі стоять за ними.
Прибуваємо до Великої Багачки, як і більшість наших гостей, з боку подільської траси. За кілометр від адміністративної межі селища в березовому гаю розташовуються альтанки для молодят. Існують вони вже багато років і стали своєрідною візитівкою місцевості. А цьогоріч тут з’явилися мангали та ряд інших вигод — для більш повноцінного, так би мовити, відпочинку. Щоправда, невдовзі все це стало об’єктом вандалізму чи крадіжки — один із мангалів зник. Як говорить з аналогічних приводів селищний голова Юрій Саковський, “якщо одірвали, значить, було недостатньо надійно прикріплене”.
Тема вандалізму, на жаль, для Великої Багачки достатньо актуальна. Час від часу наче спалахують епідемії. Ось і тепер: то альтанку “Сьоме небо”, що на схилі Псла, підпалять, то на центральному сміттєзвалищі пожежу влаштують, то на святе посягнуть — понівечать бюсти Героїв на Алеї Слави. Більшість цих фактів селищні чутки пов’язують з діяльністю певного кола обмежених осіб. Втім, досить про це, адже руйнування відновлені, а ми напередодні свята бажаємо говорити про позитив.
Наступний об’єкт нашої уваги — міст через Псьол. Тут після багаторічної перерви відновилося освітлення. Подорожнім зручніше, а браконьєрам, навпаки, сутужніше. З категорії: дрібниця, але приємно.
В подальшому ми неодноразово звертатимемося до речей, здавалось би, незначних, але кожна з них якось та покращує життя тій чи іншій категорії громадян. А, може, це якраз те, що зветься прогресом і те, що має складати один з найголовніших компонентів діяльності місцевого самоврядування?
Автостанція “Велика Багачка”: звичайна, одна з ряду собі подібних. Проте минулої зими для водіїв автобусів вона була як знахідка. Бо на тлі двох надзвичайно рясних снігопадів січня 2016-го, коли кожен проїзд звільнявся “з боєм”, Великобагачанщина з її відносно вільними від снігу дорогами та вулицями здавалася ледь не екзотикою. Давалося це не легко: місцеві фахівці працювали ледь не цілодобово, до найбільш проблемних ділянок довелося залучати потужну техніку Миргородської авіабригади.
Центральне кладовище. Пам’ятний знак героям Небесної Сотні. В подіях на вулицях Грушевського та Інститутській у Києві брало участь не так багато наших земляків, ніхто з них, на щастя, не постраждав. Але цей знак символізує повагу і пошану великобагачанців до загиблих за демократію, правову державу і кращу долю українського народу.
Якщо говорити про пам’ятні знаки, маємо переміститися на вулицю Набережну (кол. Жертв Революції). Там споруджується знак на честь десантників різних поколінь. Робота там ще не закінчена, але вона буде обов’язково доведена до логічного завершення. Як же інакше: це ж десантники, 2 серпня, біло-блакитні тільники і все таке інше?..
Бульвар, сквер “Ювілейний”, Царівна-жаба… Не з тих, що давлять, а з тих, що приносять радість. Бо монументальний пафос, може, й радує керівне око, але не робить міську атмосферу привабливішою і комфортнішою. Йтимете повз Царівну — посміхніться їй, і буде вам удача.
Дістаємося краю селища, вулиці Скелі. Цій мальовничій місцевості традиційно приділялося недостатньо уваги, тож і спостерігалося тут постійне скорочення населення. А край же, з огляду на розвиток туристичної галузі надзвичайно перспективний. Рішенням сесії селищної ради затверджена проектно-кошторисна документація на будівництво водогону в Скелях. Що дуже важливо з огляду на складні геологічні умови місцевості: ні колодязя путнього викопати, ні свердловини не пробурити. Якщо раніше водогін у Скелях мав приблизно ті ж шанси, що й “на Марсі яблуні цвісти”, тепер шансів суттєво додалося.
Наші “Потьомкінські” сходи на перехресті Шевченка й Каштанової. Здається, їм майже стільки ж років, як селищу. Звісно, за цей час вони стали потребувати оновлення: фізичного та морального. Завдяки спонсорській підтримці це вдалося швидко й якісно.
Вулиця Чекалових. Тут розташовується районний Будинок творчості дітей та юнацтва, який нинішнього року отримав із селищного бюджету кошти на придбання нових меблів. Тут і схил, що упродовж багатьох років мав вигляд занедбаний і захаращений. Тепер на ньому закладені березові насадження. Звичайно, їх треба доглядати, і це наше спільне завдання. 2016 рік був щедрим на озеленення. Завдяки спрянню фірми “Сади України” до району прибула велика кількість саджанців як плодових, так і декоративних дерев. Їх висаджували і в громадських місцях, і в житлових кварталах.
Провулок Шкільний, означений кількома позитивними подіями. Нарешті він здобув назву, котру мав отримати ще 45 років тому. Крім того, тут з’явилося вуличне освітлення, що не пам’ятають навіть старожили. І нарешті, селищна рада неодноразово надавала субвенції школі: на підвезення учнів, на харчування молодших класів та пільгових категорій, на придбання підручників та інші освітянські потреби. Кращі роботи учасників конкурсу “Велика Багачка очима дітей” тепер прикрашають стіни приміщень органу місцевого самоврядування.
Що ж до вуличного освітлення, робота над його удосконаленням ведеться постійно. В одних місцях воно з’являється вперше чи після тривалої перерви (вулиця Механізаторів, провулки Шевченка, Шкільний тощо), в інших — удосконалюється. Наразі ця робота вийшла за межі Великої Багачки і охопила інші населені пункти територіальної громади.
Районний методичний центр народної творчості… Селищна рада намагається виявляти постійну увагу до розвитку культури та мистецтв. Зміцнюється матеріальна база закладів культури. Юні таланти краю виступають в концертних програмах і стають стипендіатами благодійного фонду Президента України (1994—2005 рр.) Леоніда Кучми “Україна”. Квінтет “Булава” виступав у програмах міжнародних мистецьких конкурсів “Кролевецькі рушники”, “Жива вода”, давав концерти у зоні проведення антитерористичної операції. Велика Багачка вдруге стала місцем проведення авторитетного фестивалю “Оксамитовий мотосезон”. Хай це переважно не наша заслуга, але ж є в нашому краї щось, що приваблює людей здалеку.
Вулиці Зарічна, Козацька (кол. Пролетарська), Зарічна (Червоноармійська)… Вулиці, де відбувся або триває поточний ремонт проїзжої частини. Хай це не можна назвати радикальним покращенням, але ходити і їздити стало зручніше.
Міст через річку Багачку (до Христенкової гори) потрібен і мешканцям прилеглих місцевостей, і власникам худоби. Прикметно, що в ремонті мосту брали активну участь місцеві жителі, виявивши при цьому громадянську активність та відповідальність. Перенісшись на інший край селища, ступаємо на підвісний міст через Псьол. Без нього важко уявити повноцінний курортний сезон. Над мостом традиційно тримає неформальне шефство дільниця водного господарства.
У приміщенні селищної ради розташувався і розгорнув повноцінну діяльність відділ з надання адміністративних послуг. Пригадайте, які черги доводилося вистоювати, коли така установа була одна на увесь район. Тепер же більшість видів потрібних громадянам адмінпослуг можна отримати безпосередньо на місці і черги зникли. Започаткувати відділ було дуже нелегкою справою, що потребувала багатьох дозвільних і погоджувальних процедур.
Вулиця Європейська, виїзд у бік Миргорода та Устивиці. Тут будь-якої пори року чимало людей чекає автобуса чи попутки. Влітку спека, короткими зимовими днями холодно і незатишно. Тепер, у новозбудованій зупинці це буде робити трохи легше.
Ми тут не згадували про впорядкування кладовищ (яке водночас стало способом фінансової підтримки дільниці водгоспу), про квітники, лавочки, паркани і багато чого іншого. Ми їх бачимо кожного дня і перестаємо звертати увагу — вони стають невід’ємним елементом ландшафту. Це добре, але давайте хоч інколи згадувати, що за подібними речами стоїть чиясь наполеглива праця.
Тут ми не згадали про села, які адміністративно належать до Великобагачанської селищної ради. Вибачайте, тамтешні мешканці, у вас вже були або ще будуть свої Дні села. А сьогодні святкує Велика Багачка!
“Подивись, у якім гарнім місті ми живем…” Не підкажете звідки ця цитата? Ні? То й нехай, це не надто важливо. Головне, щоб ми її не забували і розуміли. Зі святом!
Шановні односельці!
Вітання Солода О.П.
День селища — особливе свято, яке об’єднує всіх, хто любить його, живе тут і працює, хто виріс у цьому краї і повертається до нього, як до малої Батьківщини. Традиційно ми відзначаємо його в день визволення Полтавщини від німецько-фашистських загарбників. Вітаю представників старшого покоління, тих, хто пройшов голод, війну і розруху, але не зломився, не втратив віри, продемонструвавши приклад відданого служіння Батьківщині!
Від щирого серця вітаю молоде покоління, яке буде визначати долю нашого селища в майбутньому!
Міцного здоров’я, благополуччя, родинного затишку, радості і миру вам та вашим близьким. Хай процвітає Велика Багачка, народжуються і підростають діти, спокійно і захищено почуваються люди похилого віку. Хай щастя, любов та достаток живуть у кожній родині!
Олександр СОЛОД,
почесний голова районної ветеранської організації
